Д.М. Овсянико-Куликовський – літературознавець і мовознавець, почесний член Петербурзької Академії наук (1907). У Харківському університеті працював протягом 1888–1905 рр. професором, завідувачем кафедри слов’янської філології. Коло наукових інтересів Д.М. Овсянико-Куликовського визначив у “Воспоминаниях” (Пг, 1923): “Питання психології думки, мови, творчості; вивчення еволюції синтаксичних форм мови; у літературознавстві – психологічні дослідження творчості й творінь великих письменників”. Зокрема значна частина робіт ученого пов’язана з проблемами психології художньої творчості: процес формування художнього світу у внутрішньому єстві митця, дослідження психологічної природи таланту, специфіки образного пізнання, творчість як механізм сприйняття естетичної цінності.Чимало з них були опубліковані у неперіодичному виданні “Питання теорії та психології творчості” (1907–1923); увійшли до зібрання творів ученого (СПб, 1909–1910).

Конкретно Д.М. Овсянико-Куликовського цікавили проблеми, пов’язані з вивченням психологічних типів митців (з середини 90-х рр. ХІХ ст. виходять книги про творчість Тургенєва, Гоголя, Пушкіна, Л. Толстого), методів творчості (спостереження та експеримент), лірики як особливого виду творчості; механізмів взаємодії безсвідомого, підсвідомого та свідомого в психіці людини (Введение в ненаписанную книгу по психологии умственного творчества… – СПб, 1909. – Т. 6) тощо. Окремо виділив Д.М. Овсянико-Куликовський етнопсихологію, звернувшись до визначення складу національної психіки, взаємозв’язку понять “національність” та “підсвідомі процеси психіки”, принципів національної політики та утвердження національних мов (Психология национальности. – Пб, 1922).

Ще одна сфера зацікавлень Д.М. Овсянико-Куликовського – індоєвропейська міфологія, точніше реконструювання головних ідей та міфологічних образів (зокрема культ богів Агні і Соми) через аналіз текстів Ріг веди (Основы ведаизма (культы огня и опьяняющего напитка). – СПб, 1909. – Т. 6).

Також Д.М. Овсянико-Куликовський був автором фундаментальних робіт з порівняльного російського мовознавства. Серед проблем, які цікавили дослідника, були: взаємозв’язок мови й мислення, антиномія мовних і мовленнєвих знаків; опис синтаксичних систем російської мови та історичної перспективи її розвитку від найдавнішого часу, методологія й методика порівняльно-історичного та етно-лінгвістичного вивчення мов (Язык и искусство. – СПб, 1895; Синтаксис русского языка, 1902 – робота відзначена премією Московського університету 1912 р.; О значении научного языкознания для психологи мысли. – СПб, 1909. – Т. 6).