Калашник Володимир Семенович – завідувач кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України, дійсний член УВАН (США). Голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. Член Національної правописної комісії. Член редколегії академічного часопису “Українська мова”. Відмінник освіти України. Заслужений професор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

З 1967 р. викладає в Харківському університеті, з 1986 р. – завідувач кафедри. Упродовж цього часу читає навчальні курси: «Сучасна українська літературна мова», «Основи культури мови і стилістики», «Методика викладання української мови у школі», спецкурс «Історія лінгвістичних учень в Україні», веде науковий семінар «Стилістика художньої мови». У 1974–1976 рр. викладав українську мову на відділенні славістики Університету Бордо-ІІІ (Франція).

Керує аспірантами й докторантами (підготував 11 кандидатів наук, зараз під його керівництвом працюють 2 докторанти та 3 аспіранти).

У колі наукових інтересів професора Калашника – питання теорії та практики перекладу, лексикології, фразеології, лінгвопоетики, соціолінгвістики, термінології, фоностилістики й культури мови. Цим проблемам присвячено численні наукові розвідки (бібліографія вченого налічує близько 200 студій). Серед робіт, які мають вплив на розвиток лінгвістичної науки та методики вивчення української мови сьогодні, слід відзначити монографію «Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду: Семантико-типологічний аспект» (1985), навчальний посібник «Особливості слововживання в поетичній мові» (1985), підручник «Фразеологія сучасної української мови» (1977, у співавт. з Л.Г. Авксентьєвим, В.Д. Ужченком), «Самоучитель украинского языка» (1989, 1990, 1993, у співав. з Ю.А. Ісіченком, А.О. Свашенко). Плідною є праця науковця в галузі кодифікації української мови: «Українсько-російський словник наголосів» (1997, у співавт. з Л.Г. Савченко), «Словник фразеологічних антонімів української мови» (2001, 2004, 2006; у співавт. з Ж.В. Колоїз), «Українсько-російські синтаксичні паралелі: Труднощі перекладу» (2003, у співавт. з Ж.В. Колоїз) та ін.

Під керівництвом проф. Калашника В.С. науковці кафедри видали низку словників і довідників, зокрема колективний «Тлумачний словник української мови» (2002, 2005), у якому, крім алфавітного, використано гніздовий принцип розташування матеріалу й подано важливий матеріал із культури мови.

З ініціативи кафедри традиційними стали наукові конференції та тематичні читання, присвячені видатним представникам харківської філологічної школи, які свого часу працювали в університеті: О. Потебні, М. Наконечному, Ю. Шевельову, Ф. Медведєву, Л. Венєвцевій.

Упродовж дванадцяти років В.С. Калашник очолював Харківське обласне відділення товариства «Україна-Світ», був першим головою регіонального відділення Конгресу української інтелігенції. Громадська діяльність Володимира Семеновича сприяла встановленню зв’язків кафедри з українською діаспорою. За підтримки наших співвітчизників із діаспори було проведено конференції до ювілеїв відомих мовознавців Юрія Шевельова (1998, 2002), Миколи Наконечного (2000) й видано матеріали цих наукових форумів, а також опубліковано збірники статей «Слово про Шевченка» (1998) та «Олександр Потебня: сучасний погляд» (2006).

Працюючи з мовою художньої літератури як науковець, Володимир Калашник ніколи не припиняв власної поетичної творчості. Він є автором поетичних збірок «Осінній дивоцвіт» (2000), «Бентежне надвечір’я» (2004), «Біла зоря» (2006), у яких органічно поєднались оригінальна лірика й переклади.