Ось і пройшло свято першокурсників. Здавалося, ще так багато часу до концерту, стільки репетицій попереду, що можна встигнути ще що завгодно. Але, як завжди, закінчилося все значно швидше. 23 жовтня залишилося позаду.

Та не залишились у минулому ті емоції та переживання, які кожен носив всередині. Вони були різними: радісними, печальними, веселими, такими, які не можна виразити словами. І це все не просто так, це свідчить про те, що наші першокурсники дуже відповідально віднеслись до цього свята. Протягом місяця ми щодня збиралися, обговорювали виступ, декілька разів змінювали загальну тему виступу.

ось ми зупинилися, вирішили зробити свято, яке було б близьким і зрозумілим кожному глядачеві, а саме українське народне весілля. І мені здалося, що нам це вдалося. Спостерігаючи за радісними обличчями аудиторії, я помітила, що це дійсно так. Глядачі почувалися «як удома», радісно посміхалися та активно аплодували, а це вже є свідченням того, що свято вдалося.

Хотілося б думати, що моя думка не є помилковою, а в дійсності відображає наші реалії. Першокурсники залишилися задоволеними. І перше питання, яке вони поставили після концерту – це «А яке наступне свято ми готуватимемо». Тому є надія, що це не останнє свято студентів нашого факультету, а лише новий поштовх до подальшої активної участі у громадському житті факультету.