Пам'ятні та ювілейні дати

 

  • Колектив філологічного факультету Харківського національного університету
  • імені В.Н. Каразіна та кафедри російської мови з глибокою скорботою
  • повідомляють про кончину

професора

Лілії Олексіївни Бикової

(9.10. 29 – 6.06.20)

 

  Уся професійна діяльність Л.О. Бикової пов’язана з Харківським університетом, куди вона прийшла у 1947 році студентом-філологом і де пройшла довгий шлях від аспіранта, викладача до професора університету. Кандидатська дисертація Л.О. Бикової на тему: «Несоотносительные глаголы НСВ и СВ в современном русском языке» викликала згодом значний інтерес вчених-аспектологів. Посилання на праці Л.О. Бикової як «на статті, які визначають новий напрямок в науці», можна знайти і в «Русской грамматике» (Академії наук СРСР) 1980 року, і в монографії А.В. Ісаченко «Грамматический строй русского языка в сопоставлении со словацким», і в книзі Н.С. Авилової «Вид и лексическое значение глагола», і в дослідженні А.В. Бондарко і Л.А. Булініна «Русский глагол», і в роботах В.Н. Немченко і інших фахівців зі словотвору та морфеміки.

  Вся подальша наукова діяльність Лілії Олексіївни підпорядкована навчально-педагогічній роботі. На тлі персональної наукової скромності вражає різнобічність її праць. Лілія Олексіївна – автор книги «Словообразование современного русского языка», співавтор навчального посібника «История русского литературного языка. Советский период», один з авторів збірки «Современный русский язык. Сборник упражнений для подготовительных отделений вузов», редактор і автор навчальних посібників для середньої школи («555 упражнений») та ін.

  В ряду наукових праць Лілії Олексіївни понад 100 статей з різних питань сучасної філології, опублікованих в Україні, Росії, Польщі, Словаччині та Болгарії. Широта її наукових інтересів відбивається в тематиці дисертаційних робіт, виконаних під її керівництвом. П’ять кандидатських дисертацій з проблем семантики і прагматики є практичною розробкою основних ідей, викладених в її власних роботах.

  Викладацька діяльність проф. Л.О. Бикової ніколи не обмежувалася вузівською програмою за фахом. Вона читала різноманітні спецкурси, присвячені порівнянню наукової та шкільної граматики, конотативно-прагматичним аспектам семантики мовних одиниць, лексиці і фразеології російської та польської мов. Ці та багато інших питань і факти мови стали об’єктом дослідження в наукових студентських семінарах, які вона очолювала.  Змістовний підсумок педагогічного досвіду проф. Бикової відображений в 12 методичних посібниках та методичних рекомендаціях студентам з різних розділів курсу сучасної російської мови. Багатогранність наукової та педагогічної діяльності Лілії Олексіївни завжди була пов’язана з різноманітністю її наукових інтересів, почуттям мови і просторістю знань про неї. 

  Лілія Олексіївна Бикова – професор в розумінні цього слова В.І. Далем – «наставник, учитель науки, вищий вчитель при університеті...».

Світла їй пам’ять!

 

Ювілей Миколи Федоровича Наконечного

(1900 – 1981)

Відомий український мовознавець Микола Федорович Наконечний народився 7 вересня (25 серпня) 1900 року в селі Новий Тагамлик на Полтавщині. У 1917 році закінчив Першу класичну гімназію м. Полтави. Навчався на словесно-історичному відділенні Полтавського педагогічного інституту (з 1921 року – Полтавський інститут народної освіти), який закінчив 1923 року. Після закінчення інституту працював у Полтаві вчителем середньої школи, викладачем української мови Харківського технікуму експлуатації залізниць, у Комуністичному університеті імені Артема (Харків). Протягом 1925–1928 рр. навчався в аспірантурі науково-дослідної кафедри мовознавства Харківського інституту народної освіти. Після її закінчення став науковим співробітником цієї кафедри, що згодом увійшла до структури Інституту мовознавства Академії наук УРСР як філія.

Продовжував працювати й у ХІНО викладачем кафедри української мови (у 1930 р. ХІНО був перетворений на Харківський педагогічний інститут професійної освіти, а в 1933 р. відновлений як Харківський університет). 1927 року брав участь у правописній конференції, а дещо згодом став автором видання з відомостями про прийняту редакцію правопису («Про новий правопис український», 1929). Був членом Комісії Народного комісаріату освіти. У 1930-ті рр. М. Ф. Наконечного було звинувачено в українському буржуазному націоналізмі та звільнено з роботи. Проте деякий час йому дозволили працювати в Харківському інституті іноземних мов, а 1939 року дали дозвіл повернутися до університету, де він викладав історію української мови, діалектологію, польську мову, сучасну українську літературну мову. Тож протягом 1928–1971 рр. (із перервами) М.Ф. Наконечний викладав українську та польську мови в Харківському університеті, а в різні роки українську мову в Харківському інституті іноземних мов і Луганському педагогічному інституті, а також російську мову – в Харківському сільськогосподарському інституті. Учні та колеги тепло згадують Миколу Федоровича, відзначаючи його ерудицію, дослідницький ентузіазм, яскравий педагогічний талант, любов до студентів, скромність і порядність.

М.Ф. Наконечний досліджував широке коло проблем фонетики («До вивчення процесу становлення й розвитку фонетичної системи української мови», 1962; «До історії складання деяких фонетико-морфологічних норм сучасної української літературної мови», 1967), орфоепії («Орфоепічні норми та їх значення», 1958; «З історії орфоепічних норм сучасної української мови : (Про одну традиційну рису укр. літ. вимови)», 1965; «Про культуру вимови», 1967), історії української мови («Про основні етапи історичного розвитку української літературної мови», у співавторстві, 1959; «Г. Квітка-Основ’яненко і розвиток національної літературної мови», 1990) та ін. Зокрема, 1928 року вийшов його посібник «Українська мова», 1941 року – «Програма з української діалектології для університетів і факультетів мови й літератури педагогічних інститутів», перевидана в 1949 році. У розділі «Фонетика» в «Курсі сучасної української літературної мови» (т. 1, 1951) М.Ф. Наконечний описав фонетичну й фонологічну системи української мови в статиці та динаміці й виклав основи української літературної вимови. Для фундаментальної праці «Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика» (кн. 1, 1969) учений написав розділи «Наголос» і «Орфоепічні норми та їх значення». Розвиваючи цю тему, М.Ф. Наконечний написав роботу «Українська літературна вимова» (1961), на жаль, не опубліковану на сьогодні. Працюючи в царині лексикографії, належав до колективу укладачів «Практичного російсько-українського словника» (1926) і був редактором «Російсько-українського фразеологічного словника», укладеного І. Вирганом і М. Пилинською (1959–1971). Помер Микола Федорович Наконечний 11 листопада 1981 року в Харкові, залишивши по собі світлі спогади його друзів, колег та учнів і чимало важливих праць, які досі не втратили актуальності в лінгвістичному колі.

 

Ювілей Анатолія Ананійовича Сагаровського

Анатолій Ананійович Сагаровський народився 8 вересня 1940 року в с. Берестова на Харківщині. Уже пройшовши складний і важкий трудовий шлях, 1961 року вступив на відділення української мови та літератури філологічного факультету Харківського університету. Під час навчання брав участь у роботі Студентського наукового товариства, а також був активним учасником художньої самодіяльності, тому що прегарно співав. 

А.А. Сагаровський серйозно заінтересувався діалектологією, ще навчаючись на молодших курсах. Тоді ж побував в експедиціях на Воронежчині та Сумщині. Тому і дипломну роботу («Фонетична і морфологічна системи говірки с. Дубовині Кролевецького району Сумської області»), і кандидатську дисертацію («Фонетична і морфологічна системи українських говорів Бєлгородської області РРФСР») захистив на матеріалі українського говірного мовлення. 

На кафедрі української мови Харківського університету працює з 1965 року: лаборант, аспірант, викладач, доцент. А.А. Сагаровський викладав українську діалектологію, історію української мови, практичну стилістику й культуру українського мовлення, сучасну українську мову, вів науковий семінар із діалектології, успішно готував дипломників і аспірантів. 

Анатолій Ананійович – автор понад 100 вагомих публікацій із діалектології, культури мовлення, стилістики, мови письменників, епістолярики, неології, перекладознавства, прикладної лексикографії. З- поміж іншого в його доробку є ґрунтовні навчальні та методичні посібники, програми, цінні високоякісні словники, авторитетні рецензії… А.А. Сагаровський брав і бере активну участь у різноманітних усеслов’янських, національних і регіональних діалектологічних проєктах, збираючи матеріали до «Атласу української мови», «Загальнослов’янського лінгвістичного атласу», «Лексичного атласу української мови». (Докладніше дізнатися про наукову роботу А.А. Сагаровського можна з біобібліографічного покажчика: Сагаровський Анатолій Ананійович – доцент Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна : анот. бібліогр. покажч. / уклад. К.В. Коротич, А.А. Сагаровський. Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. 28 с.;

Нині Анатолій Ананійович плідно й цілеспрямовано працює на словникарській ниві, укладаючи «Діалектний словник Центральної Слобожанщини (Харківщини)», який є першою лексикографічною працею, виконаною на говірному матеріалі цієї території. На сьогодні підготовано до друку перші три томи словника, виконані на високому науковому рівні, та видано «Матеріали до Діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини)» (2011, 2013) і «Матеріали до Фразеологічного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини)» (2015). Зараз серед активно розроблюваних проєктів А. А. Сагаровського – «Хрестоматія зразків регіонального мовлення Харківщини» та «Фразеологічний словник Харківщини».

А.А. Сагаровський – знаний науковець, авторитетний фахівець у галузі діалектології та культури мовлення, досконалий стиліст, висококваліфікований ерудований викладач, вправний словникар, який віддає всі сили справі свого життя – роботі зі словом, збиранню й збереженню говірних скарбів української мови. 

Бажаємо Вам, Анатолію Ананійовичу, мудрому, іронічному, цілеспрямованому, невтомному, з роси та води!